Сторінка учителя-логопеда Єрмак Н.М.

АЛАЛІЯ

(діти, що не розмовляють)

Основна задача логопедичного впливу – визвати наслідувану мовленнєву діяльність дитини в формі будь-яких звукових проявів, розширити об'єм розуміння мовлення.

Активне мовлення складається із окремих слів: назв близьких дитині осіб, звуконаслідування, обривків слів (ма або мама, па або папа, ав – собака, бі-бі – машина, і т.д.).

В активному словнику в окремих випадках не більше 50 слів, в інших випадках до 25-27 словесних одиниць.

Одні все розуміють, але не говорять. У інших розуміння дуже обмежене. Якщо виключити в своєму запитанні добре знайомі дитині назви предметів: «Покажи, хто тут малює. Покажи, хто тут читає?» - то відразу стає зрозумілим, що дитина не розуміє назв дій. В той же час розуміння цих запитань, які включають назви добре знайомих предметів: «Покажи, хто малює квітку? А хто читає книгу?» - буває дитині зрозумілим.

Але і коли складається враження, що дитина добре розуміє мову і має великий пасивний словник, додатковими обстеженнями вдається встановити обмеженість розіміння мовлення в порівнянні із здоровими дітьми того ж віку.

З дітьми, що не говорять, в першу чергу необхідно починати логопедичну роботу по розширенню розуміння мовлення.

Тільки при достатньому розумінні мовлення (предукативний рівень і вище) дитина може почати говорити. Якщо рівень розуміння мовлення достатньо високий, то на перший план ставимо завдання визвати будь-які звуко-мовленнєві прояви.

Алалія (ОБСТЕЖЕННЯ РОЗУМІННЯ МОВЛЕННЯ)

Рівні становлення розуміння мовлення у дітей з мовленнєвим недорозвитком:

- нульовий: дитина із збереженим слухом не сприймає мову оточуючих, іноді реагує на своє ім'я, рідше на інтонацію заборони або похвали;

- ситуативний: розуміє прохання, зв'язані з предметами загального вжитку, знає імена близьких і назви своїх іграшок, може показати частини тіла у себе, у батьків, у ляльки, але не розрізняє за словесним проханням зображення предметів, іграшок, добре знайомих йому в побуті;

- номінативний: добре орієнтується в назвах предметів, зображених на окремих малюнках, але важко орієнтується в назвах дій, зображених на сюжетних картинках (іде, сидить, читає і т.д.), взагалі не розуміє запитань (чим?, кому?, з ким? і т.д.);

- предикативний: знає багато назв дій, легко орієнтується в питаннях непрямих відмінків, поставлених до об'єктів дій, зображених на сюжетних картинках, розрізняє значення декількох прийменників (поклади на коробку, в коробку, біля коробки), не розрізняє граматичних форм слів;

- розрізнений: розрізняє зміну значень слів (стіл-столи, іграшка-іграшки, прилетіли-полетіли).

Алалія (активізація мовленнєвого наслідування).

Відповідальним моментом логопедичної роботи з дітьми-алаліками повинно бути створення необхідності наслідування слову дорослого. Наслідування мовленнєвих реакцій можуть виражатися в будь-яких звукових проявах.

Необхідно створити умови, в яких би у дитини з'явилось бажання вимовляти (повторювати) одні і ті ж звукосполучення багато разів. За проханням логопеда дитина наслідує голосам тварин і птахів.

Неправильно було б «перескочити» цей природній період в розвитку дитячого мовлення і почати логопедичну роботу з розучування слів вірної вимови, або що ще гіршу, з постановки звуків.

Але неслід розширювати автономне мовлення дитини. Необхідно перейти до навчання словесних комбінацій при першій же можливості у дитини наслідувати хоча б частину деяких слів. Починаємо «Зроби, як я роблю», «Полетіли як пташки», «Пішли як ведмедик», «Пострибай як зайчик».

Підсумок логопедичної роботи

На цьому етапі формування усного мовлення діти повинні навчитися в пасиві співвідносити предмети і дії з їх словесними значеннями. Пасивний словник повинен складатися із назв предметів, які дітина часто бачить; дій, які здійснює сам або їх здійснюють знайомі йому люди; деяких своїх станів (холодно, тепло, жарко) у дітей повинна з'явитись необхідність наслідувати слову дорослого. Словесна наслідувана діяльність може проявлятися в будь-яких мовно-звукових проявах, без корекції їх з боку дорослого та обов'язковим заохоченням з боку дорослого.

Загальні рекомендації до логопедичної роботи з дітьми, що не говорять.

Бажано проводити заняття якщо не індивідуально, то не більше ніж 3 дитини.

Основна форма занять – ігрова. Заняття повинні бути насичені, особливо на початку роботи, невербальними звданнями (на розвиток пам'яті, уваги, мислення, навиків конструктивної діяльності, роботи з розрізними картинками, їх різноманітні ігри на сприймання кольору, величини, форми предмету, на розвиток моторної діяльності.

Заняття повинні бути насичені, особлива умова – багаторазове повторення одного і того ж словесного матеріалу і наявність тісного емоціонального контакту з дитиною-алаліком.

Будь-які прояви мовлення – заохочувати, не треба примушувати дитину будь-що говорити або повторювати. Краще взагалі уникати слів скажи, повтори, так як на ці прохання у дитини вже могла скластися негативна реакція. Краще замінити відповідними запитаннями або словами відгадай, вгадай або одностороннім діалогом, при якому логопед сам запитує і сам відповідає.

Дуже добре 1-2 рази повторити за дитиною щойно вимовлені дитиною звуконаслідування (імітуючи звуки собачки, киці, кози та ін.) Хто як кричить? – необхідно отримати будь-яку звукову реакцію дитини.

Але аморфні слова-корні, які дитина створює самостійно (замість собака – бака), не можна повторювати за дитиною, дитина повинна чути лише правильну вимову слів та речень.