LOGOPEDroom

ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є збірним терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла. Церебральний параліч спричиняється порушенням розвитку мозку або ушкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють м’язовий тонус та моторну активність (рухи). Перші прояви ураження нервової системи можуть бути очевидними вже після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Діти з церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку і пізніше за інших досягають таких віх моторного розвитку, як перевертання, сидіння, повзання та хода.

Спільним для всіх пацієнтів з церебральними паралічами є ускладнення контролю над свідомими рухами та координування роботою м’язів. Через це, навіть простий рух, є складним до виконання при ДЦП.

Церебральні паралічі можуть проявлятися підвищенням м’язового тонусу (гіпертонією або спастикою) або його пониженням (гіпотонією м’язів), неконтрольованими мимовільними рухами (гіперкінезами), порушеннями рівноваги, координації, утриманням положення тіла, що ускладнює оволодіння мовленням, розвиток ковтання, ходи та багатьох інших функцій.

Часто моторні порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, судомами, порушенням дихання, порушенням травлення та контролю за сечовиділенням і випорожненням кишечника, труднощами при прийомі їжі, частим карієсом, деформаціями скелету, проблеми зі слухом та зором, також в подальшому формуються розлади поведінки та труднощі в навчанні.

Вираженість цих порушень коливається в широких межах від дуже незначних, майже непомітних проявів до виражених грубих порушень функцій.

Хоча вираженість вищезгаданих проблем може збільшуватися або зменшуватися протягом часу, але загалом вважається, що це захворювання не прогресує і стан хворих не погіршується.

ТИПИ ЦЕРЕБРАЛЬНИХ ПАРАЛІЧІВ

Спастичні (пірамідні) форми: Підвищення м’язового тонусу є визначальним симптомом цього типу. М’язи є напруженими, тугими (спастичними), а рухи незграбними або неможливими.

У залежності від того, яка частини тіла уражена спастичні форми ДЦП поділяються на: диплегію (обидві ноги), геміплегію (один бік тіла) або тетраплегію (усе тіло). Спастичні форми є найпоширенішими і на них припадає близько 70-80 % випадків.

• Дискінетична (екстрапірамідна) форма проявляється порушенням координації рухів. Виділяється два основних її підтипи:

• Атетоїдна (гіперкінитична) форма характеризуєтьсяповільними або швидкими неконтрольованими рухами будь-якої частині тіла. включаючи обличчя, рот та язик. Приблизно 10-20 % випадків ДЦП відносяться до цього типу.

• Атактична форма характеризується порушенням рівноваги та координації. Якщо такий хворий може ходити, то хода є невпевнена і хитка. Пацієнті з цією формою мають проблеми із виконанням швидких рухів та рухами, які вимагають тонкого контролю, як наприклад письмо. Така форма складає 5-10 % випадків ДЦП.

Змішані форми є комбінацією різних форм церебральних паралічів. Поширеним є поєднання спастичних форм з атетоїдними або атактичними.

Багато дітей з церебральними паралічами мають нормальний, або вище середнього рівень інтелекту. Їхня здатність проявити свої інтелектуальні здібності може бути обмеженою через ускладнення в засобах спілкування. Усі діти з церебральними паралічами, незалежно від рівня інтелектуального розвитку, здатні суттєво розвивати свої можливості при відповідному лікуванні, фізичній реабілітації та логопедичній корекції.

Незважаючи на досягнення сучасної медицини, церебральні паралічі залишаються важливою проблемою. Кількість людей із ДЦП збільшується у всьому світі. Можливо це відбувається за рахунок того, що більше недоношених дітей виживає. Зараз на тисячу населення в середньому нараховується 2-3 дитини з дитячим церебральним паралічем. Церебральний параліч однаково часто спостерігається в різних етнічних та соціо-економічних групах.

Клінічні прояви та проблеми, пов’язані з ДЦП

можуть коливатися від дуже незначних до дуже виражених.

Важкість проявів пов’язана з масивністю пошкодження мозку. Ці прояви можуть бути дуже незначними, помітними лише для професіоналів медиків, або можуть бути ясними і очевидними для батьків та інших оточуючих людей.

• Патологічний м’язовий тонус. М’язи можуть бути дуже тугими (спастичними) або надмірно розслабленими (гіпотонічними). Через підвищення тонусу кінцівки знаходитися у незвичному та незручному положенні. Наприклад, спастичні м’язи ніг можуть спричинити перехрещення ніг, яке нагадує ножиці.

• Патологічні рухи: Рухи можуть бути незвично різкими, раптовими або повільними та хробакоподібними. Вони можуть бути неконтрольованими або безцільними

• Скелетні деформації: Хворі на дитячий церебральний параліч часто мають вкорочення кінцівки на ураженій стороні.

• Контрактури суглобів: У пацієнтів із дитячим церебральним паралічем часто рухи в суглобах стають тугими, із обмеженою амплітудою рухів. Це спричиняється нерівномірним тиском на суглоб різних м’язових груп за рахунок зміни їх тонусу та сили.

• Затримка розумового розвитку: Деякі, хоча далеко не більшість дітей із ДЦП мають затримку розумового розвитку. Переважно, чим більш виражена розумова затримка, тим вищий загальний рівень інвалідності дитини.

• Судоми: Близько третини дітей із ДЦП мають судоми. Судоми можуть початися в ранньому віці або через роки після ушкодження мозку, яке спричинило церебральний параліч. Фізичні прояви судом можуть бути частково замаскованими патологічними мимовільними рухами.

• Проблеми з мовленням: Мовлення частково залежить від рухів язика, губ та горла. Деякі діти з церебральними паралічами не можуть нормально керувати цими м’язами і таким чином не можуть нормально розмовляти

• Проблеми з ковтанням: Ковтання є дуже складною функцією, яка вимагає точної взаємодії багатьох груп м’язів. Пацієнти з ДЦП, які не можуть достатньо контролювати роботу цих м’язів, будуть мати проблеми зі смоктанням, питтям, із прийомом їжі та контролем виділення слини. У них часто розвивається слинотеча. Це може супроводжуватися ризиком аспірації - вдихання в легені їжі або рідини через рот або ніс. Це також може стати причиною розвиток інфекції або навіть удушення дитини.

• Втрата слуху: Часткова втрата слуху не є рідкісною при церебральних паралічах. Дитина може не відгукуватися на звуки або мати затримку розвитку мовлення.

• Порушення зору: Три чверті людей із церебральними паралічами мають косоокість (страбізм), тобто відхилення назовні або всередину одного ока. Це спричинено слабкістю м’язів, які контролюють рухи очей. Ці люди часто є короткозорими. Якщо косоокість своєчасно не коригувати, вона з часом може спричинити серйозні проблеми зору.

• Проблеми з зубами: Люди з церебральними паралічами частіше мають карієс. Це викликано вродженими вадами зубної емалі, а також труднощами чищення зубів.

• Проблеми з контролем випорожнення та сечовипускання. Вони спричинені недостатністю контролю над роботою відповідних груп м’язів.

ПРОЯВИ ДЦП,

коли звертатися за медичною допомогою

Якщо Ваша дитина народилася недоношеною, із низькою масою тіла, або перенесла певні ускладнення під час вагітності чи пологів за нею необхідно уважно стежити батькам та лікарям для виявлення ознак формування церебральних паралічів. Будь-який із нижче вказаних симптомів є достатнім приводом, щоб звернутися до вашого лікаря:

Ваша дитина має судоми.

Рухи вашої дитини виглядають незвичайно незграбними, ривкоподібними, некоординованими, або повільними та хробакоподібними.

М’язи Вашої дитини виглядають надмірно напруженими, або ,навпаки, розслабленими і м’якими.

Ваша дитина не кліпає очима у відповідь на гучний звук у віці одного місяця.

Ваша дитина не повертає свою голову у напрямку звуку у віці 4 місяців.

Ваша дитина не тягнеться рукою за іграшкою у віці 4 місяців.

Ваша дитина не сидить без підтримки у віці 7 місяців.

Ваша дитина не вимовляє слів у віці 12 місяців.

Ваша дитина має явну право- чи ліворукість у віці до 12 місяців.

Ваша дитина має косоокість (страбізм – одне око спрямоване всередину, чи назовні).

Ваша дитина не ходить, або ходить важко чи незвичайною ходою, як наприклад хода навшпиньки.

Це є лише деякі з найбільш очевидних симптомів, що можуть вказувати на наявність дитячого церебрального паралічу. Вам необхідно проконсультуватися з лікарем стосовно всіх проблем, які можуть бути спричинених недостатнім контролем над роботою м’язів та над рухами.